Коли масові відкриті онлайн-курси (MOOCs) вперше привернули увагу світової спільноти у 2012 році, їх прихильники прогнозували руйнівну трансформацію післядипломної освіти. Відео-лекції кращих професорів світу можуть транслюватись будь-де у світі, а студенти зможуть демонструвати знання з використанням інноваційних комп’ютерних оцінок, навіть у місцях з обмеженим доступом до традиційної освіти.
Але не так сталося, як бажалося. Згідно з дослідженням, проведеним Американською асоціацією розвитку науки (Association for the Advancement of Science) і опублікованим в журналі Science, переважна більшість учнів, які навчаються на MOOC, як і раніше, закінчують своє навчання вже після першого року користування, а вкрай низькі показники завершення повного курсу навчання за останні шість років не покращилися.
Крім того, зростання участі в MOOC майже повністю зосередилось в найбільш багатих країнах світу. Сподівання на розширення доступу в регіонах зі слабким рівнем вищої освіти, з оцінюванням знань через Інтернет, не виконано.
Масові відкриті онлайн-курси не зробили революцію у вищий освіті, але все ж знайшли свою нішу у наданні освітніх послуг: допомагати університетам проводити аутсорсинг онлайнових професійних магістерських програм.
Останнім прикладом цього стало оголошення 17-го січня Coursera про розгортання 100 нових курсів, 30 нових спеціалізацій і двох освітньо-орієнтованих майстерень, орієнтованих на допомогу у “вирішенні гострого дефіциту кваліфікованих працівників у галузі охорони здоров’я згідно вимог цифрової економіки здоров’я”. Курси спрямовані на те, щоб забезпечити слухачів «навичками, які вони потребують для працевлаштування».
Маркетинговий підхід Coursera до курсів говорить, що разом з 170 університетами-партнерами компанія прагне забезпечити доступ до “гнучких і доступних варіантів освіти”, які можуть допомогти вступити в наступне покоління медичних працівників у сферах великого попиту, таких як медична інформатика та управління охороною здоров’я.