Академічна свобода в епоху глобалізації

Корисна стаття з науково-популярного ресурсу ©Освітні тренди (матеріал – В.Сацик)

Міжнародна вища освіта відіграє безпрецедентно високу роль та виконує надважливу місію у сучасному глобалізованому світі. На представників освітянської спільноти покладається вкрай відповідальне завдання сприяти формуванню глобально компетентних, мультикультурних громадян, які можуть брати участь у вирішенні різного роду соціальних питань із застосуванням критичного мислення. Однак, на цьому шляху з’являються бар’єри, пов’язані з порушенням академічної свободи. Хоча це і не є якимось новим феноменом, але академічна свобода стає все більш неспроможною реалізувати свої функції за нинішніх складних соціальних обставин, за умов розширення освітньої діяльності та її форм по всьому світу. У статті автор розвиває декілька оригінальних підходів для вирішення назрілих проблем стосовно академічної свободи.

Академічна демократія

Сучасна вища освіта може продукувати цінні і правдиві результати лише за умови, коли освітня діяльність реалізується у вільній та відкритій академічній атмосфері. Політичний вплив є однією з найбільш руйнівних сил, що діють на академічну свободу. І на жаль, з огляду на те, що диктатуро-орієнтовані політичні структури нині все ще існують в багатьох країнах світу, їхній вплив на свободу є часто-густо деструктивним. У суспільстві, де домінує диктатура, академічна свобода суттєво пригнічується. Люди не можуть сповна займатися дослідженнями, відкрито висловлювати власну думку чи обговорювати свої відкриття, особливо в таких сферах, як історія, політика та освіта. Академічне середовище знаходиться під контролем, щоб служити політичним цілям і соціальній ідеології представників панівної влади. Більш досконалі знання і важлива інформація обмежуються, аби уникнути їхнього впливу на людей, їх думки і цінності.

Всебічна інтеграція освіти та академічної свободи залишається ключовим викликом для вищої освіти міжнародного масштабу

Історія переконливо свідчить, що академічна свобода ніколи не здобувалася легко. Особистості, які по-справжньому були віддані дослідженням і відкриттю нових істин, жертвували для цього надзвичайно багато зусиль – настільки ж багато від цього вигравали згодом майбутні покоління. І в теперішній час люди все ще прагнуть і борються за академічну свободу в багатьох куточках нашої планети. Всебічна інтеграція освіти та академічної свободи залишається ключовим викликом для вищої освіти міжнародного масштабу.

Свобода не є безкоштовним благом. Однак, чим сильнішими будуть голоси представників освітянської спільноти і більше відповідних дій матимуть місце на міжнародному полі вищої освіти, тим швидше академічна свобода проникатиме до кожного закутку сучасного світу. Це дасть можливість більшій кількості людей вільно висловлюватись, ділитися й обговорювати свої індивідуальні цінності, ідеали та позиції, мотивуватиме до створення цілісного співтовариства та ефективної участі в управлінні ним. Академічна свобода необхідна для того, аби розвивати фундаментальну демократію у світі.

Академічна досконалість

У високо розвинутих суспільствах академічна свобода приводить до кращої академічної успішності. Тим не менше, останнім часом вона дещо деградувала під впливом необхідності збереження університетськими закладами належного рівня свого фінансування та публікаційної активності. Адже в переважній більшості фінансовими спонсорами вищих навчальних закладів виступають корпорації та організації, які задають певні норми і стандарти у цій сфері. Зокрема, забезпечують фінансову підтримку тим освітнім інституціям, які спроможні працювати у напрямку їх (спонсорів) філософії.

Більшість фінансових донорів мають власні пріоритети у сфері досліджень, відповідно до яких університети-пошукувачі коштів мають корегувати власну наукову тематику чи змінювати дослідницькі орієнтири

У пошуку фінансування університетам доводиться тією чи іншою мірою йти на компроміс аби урівноважити наявні академічні стандарти із вимогами дотримання існуючих корпоративних норм і правил. Більшість фінансових донорів мають власні пріоритети у сфері досліджень, відповідно до яких університети-пошукувачі коштів мають корегувати власну наукову тематику чи змінювати дослідницькі орієнтири. Певним чином, розвинута на сьогодні система фінансування є замовником, а академічні кола – найманим працівником. За таких умов багато перспективних досліджень не реалізуються і відповідно не отримуються нові та цінні наукові результати чи факти. Більше того, деякі подібного роду упереджені дослідження можуть навіть шкодити освітній практиці й зумовлювати її деградацію.

Конкуренція у сфері публікацій покликана не лише забезпечувати поширення результатів досліджень, а й визначає можливості збереження академічних посад. Публікація результатів досліджень – важливий фактор для кваліфікації професорів, фінансування, авторитету. Однак, викликає особливе занепокоєння той факт, коли публікації стають основною метою діяльності академічної спільноти, фактично перешкодою для академічної свободи. Коли професори скорочують час на заняття в аудиторії і уникають участі в академічному співтоваристві на користь публікаційної активності, педагогічні та науково-дослідницькі обов’язки втрачають взаємну рівновагу в освітньому процесі, що безумовно спрацьовує не на користь академічної свободи.

Викликає особливе занепокоєння той факт, коли публікації стають основною метою діяльності академічної спільноти, фактично перешкодою для академічної свободи

Академічною свободою зловживають, коли представники академспільноти вимушені перестраховуватися, поводити себе вкрай обережно, не беручи будь-яких ризиків, задля задоволення існуючих академічних “стандартів” і “норм” і зрештою з метою забезпечення “успіху”. Скільки свободи ще залишилось у вищій школі, якщо в ній ключовою мотивацією є не чисте задоволення інтелектуальної допитливості, а прагнення здобути зовнішні вигоди; і коли люди не роблять те, що вони навчені робити, а те, за що їм платять? Цінність академічної спільноти визначається її здатністю відкривати нові знання та істини без будь-якого остраху чи обмежень – і саме вища освіта повинна говорити про це і жити цим. В порядку денному науковому має бути удосконалення знань і нічого більшого!

Культурна толерантність і спільна взаємодія

Важливою характеристикою міжнародної вищої освіти є поширення і обмін знаннями, інформацією та ідеями. Однак, в дійсності складається ситуація, коли більш розвинуті в освітньо-науковому відношенні спільноти справляють визначальний вплив на менш розвинуті, що обумовлює феномен нерівності позицій і незбалансованості зв’язку між ними.

Підготовка глобально компетентних громадян є ключовою функцією сучасної міжнародного вищої освіти. Академічна свобода дозволяє обмінюватися різними культурними надбаннями та цінностями, обговорювати різні думки й ідеї. Але разом з тим вона потребує відкритого й толерантного розуму аби з його допомогою повною мірою використовувати на практиці потенціал цієї свободи і посилювати її позиції.

Міжнародна вища освіта може навіть стати НЕосвітньою за своїм призначенням і шкідливою, коли академічна свобода спотворюється

Культивування почуття культурної переваги може викликати культурну нетерпимість, навіть культурну дискримінацію, які будуть руйнувати навчання та викладання, обумовлювати лише поверхневу співпрацю між спільнотами, а також генерувати конфлікти між ними. Міжнародна вища освіта може навіть стати НЕосвітньою за своїм призначенням і шкідливою, коли академічна свобода спотворюється. Ми не в праві і не можемо дозволити собі культурну нетерпимість, за яку людські суспільства за свою історію існування уже заплатили жахливу ціну.

Академічне лідерство

В нинішній час від академічного керівництва вимагається вийти за рамки традиційної ролі адміністрації – воно має новий обов’язок скеровувати очолювані інституції та освітню діяльність у напрямку до нового бачення світової глобалізації. Керівництво зокрема відіграє важливу роль у реалізації академічної свободи та у справі її убезпечення від можливого шахрайства у цій сфері. Для цього лідери повинні володіти глибокими знаннями та відповідним досвідом у царині міжнародної вищої освіти, ретельним і чітким розумінням її мети, цілей, змісту та сфер застосування.

Викладання і навчання не повинні обмежуватися будь-якими неакадемічними інститутами, навіть найбільш контроверсійні питання мають підлягати академічному обговоренню

Молоді люди з усього світу з великим ентузіазмом прагнуть нових знань та істин; вони мають право знати, а викладачі зобов’язані надавати відповідну допомогу і скеровувати їх у цьому напрямі. Професори мають займатися освітньою діяльністю, обговорювати аргументи, висловлювати твердження, вільно викладати і обмінюватися знаннями зі студентами і між собою. Викладання і навчання не повинні обмежуватися будь-якими неакадемічними інститутами, навіть найбільш контроверсійні питання мають підлягати академічному обговоренню. Від істинних лідерів вимагаються пристрасть і мудрість аби розбудовувати вільну академічну атмосферу для розробки навчальних програм, здійснення ефективного викладання та навчання, зберігаючи при цьому оптимальний баланс між інституціональними дисциплінами, викладацькою етикою та академічною свободою.

Бути лідером у міжнародній вищій освіті – це і велика честь, і виклик водночас. Хоробрі, мудрі та інноваційні лідери нині вкрай затребувані, від них вимагаються повага до дійсних цінностей академічного середовища, дії на захист свободи від маніпуляційних неакадемічних впливів, і, що найголовніше, інтегрування академічної свободи в міжнародну вищу освіту в сучасних умовах глобалізації. Надзвичайно важливим завданням є сприяння на фундаментальному рівні академічній свободі. Однак це потребує глибокого розуміння її природи з різних кутів зору, аби впливати на неї у міжкультурному вимірі. Кінцева мета полягає в тому, щоби мотивувати вищу освіту використовувати свій потенціал задля розбудови більш справедливого теперішнього світу.