В Міжнародному журналі розвитку освіти (Journal of Educational Development) опубліковано дослідження, що базується на результатах опитування 1285 штатних закордонних вчених, запрошених на роботу до Японії.
Більше третини міжнародних науковців, які працюють в Японії, вважають, що академічний ринок країни “закритий” для іноземців, а майже половина вважає, що їх запрошують для роботи лише з метою «покращення кількісних показників інтернаціоналізації»
Футао Хуанг, професор Науково-дослідного інституту вищої освіти університету Хіросіма та провідний автор статті, сказав відносно міжнародних науковців Японії: «очікується, що вони візьмуть на себе лише робочі ролі та обов’язки, які японські вчені не можуть взяти на себе», наприклад викладання англійської мови.
Він також назвав “специфічну японську культуру та такі цінності, як старшинство, неоднозначність японської приватної думки та громадська позиція, а також складність японської мови” як причини, чому більшість міжнародних науковців із США та Великобританії “відчувають себе ізольованими від японського суспільства чи їхніх японських колег».
Професор Хуанг запропонував японським університетам створити “більш сприятливі і доброзичливі умови праці” для міжнародного персоналу та створити можливості для того, щоб іноземні та місцеві працівники змогли консолідуватися.
Однак Джеймс МакКрості, канадський доцент університету Дайто Бунка, де він викладає англійську мову як іноземну, сказав, що «занадто багато іноземних викладачів в Японії не докладають зусиль, щоб досягти необхідного рівня японців, щоб повноцінно влитися в японський колектив”.
“Навіть коли ти працюєш лише з англомовною аудиторією, стати повноцінним членом японського університету означає, що необхідно вміти читати та писати японською мовою, спілкуватись з необхідними рівнями ввічливості, а також застосовувати японські методи прийняття рішень”, – сказав він.