(ресурс)
https://www.universityworldnews.com/post.php?story=20200630082558805
Майкл Гейбель 30 червня 2020 року
Усі ми знали, що віртуальна мобільність з часом отримає більше значення у вищій освіті, здавалося – це один день у майбутньому. Але ніхто не сподівався, що таке майбутнє буде таким швидким і раптовим, не залишаючи багато можливостей для вибору.
Для осіннього семестру та протягом 2021 року віртуальна мобільність – що передбачає навчання студентів та викладання співробітниками обмежений час в іншому закладі без фізичної присутності, – може бути єдиним надійним варіантом для деяких закладів, що мають проблеми в наслідок кризи COVID-19. Насправді, деякі установи вже вирішили припинити фізичну мобільність студентів на наступний семестр і навіть після нього.
Європейська Комісія вже підтвердила через Національні агентства Erasmus+, що восени 2020 року віртуальна мобільність, переважно в змішаній формі, може мати місце в рамках Erasmus+ мобільності.
Європейська асоціація університетів вважає, що метою програми залишається фізична мобільність, але якщо це неможливо, то допустима буде змішана або цілком віртуальна мобільність. Як завжди, деталі впровадження визначаються відповідним Національним агентством.
Фінансування
Однак є недолік: хоча заклади отримуватимуть фінансування віртуальної мобільності, студенти отримуватимуть грант лише на той час, коли вони фізично мобільні. Це означає, що якщо повний наданий період дії Erasmus+ витрачений повністю віртуально (навмисно або через обставини), студент не отримає жодного грантового фінансування.
Це шкода з кількох причин.
По-перше, студенти, які беруть участь у мобільності, навіть якщо вона віртуальна, не можуть надалі отримувати частину переваг, якими вони користуються у своїх домашніх установах та системах. Сюди входять гранти, доступ до гуртожитків та їдальні для студентів та зменшення транспортних витрат.
По-друге, що стосується змішаної мобільності, коротше фізичне перебування за кордоном також може бути порівняно дорожчим.
Постає питання – наскільки це буде привабливим для студентів та виправданим. Зважаючи на всі невизначеності та проблеми, студенти, зокрема з більш вразливих соціально-економічних прошарків, мають подумати двічі, а можливо перенести період мобільності на наступний семестр чи рік. Важливо зменшити шкідливі наслідки віртуальної та змішаної форм мобільності.
Пропонування стипендії Erasmus+ для періодів віртуальної мобільності, навіть зменшеної, допоможе надалі сприяти віртуальній мобільності, як у вищій школі, так і поза межами спільноти вищої освіти. І це може бути необхідним, зважаючи на обмежений досвід та нинішній рівень віртуальної мобільності у підходах до інтернаціоналізації вищої освіти.
Вбудована віртуальна мобільність
Європейська комісія ще 2014 р. започаткувала віртуальну мобільність лише для програм молодіжних обмінів. Але очкується її поширення на інші проєкти задля виконання мети ЄС — 50% мобільності серед студентського населення. Це потребує змін у програмі «Еразмус+» на наступний семирічний період.
Завдяки програмі Erasmus+ у 1980-х роках Європа запровадила тимчасову мобільність студентів. Було б чудово, якби вдалося зробити зараз щось подібне для Erasmus+ віртуальної мобільності.
Про деталі розвитку, поліпшення, а не зміну форми, про віртуальну мобільність,— як інвестицію в майбутнє з точки зору внутрішньоєвропейських обмінів, докладніше у статті Майкла Гейбеля, керівника підрозділу з питань політики вищої освіти Європейської асоціації університетів за покликанням https://www.universityworldnews.com/post.php?story=20200630082558805.
А поки радимо студентам і науково-педагогічним працівникам вишів слідкувати за новинами від Національного Erasmus+ офісу в Україні http://erasmusplus.org.ua/ та їх відділів академічної мобільності.