COVID-19 завдав серйозного потрясіння нашому суспільству і явно порушив функціювання вищої освіти у всьому світі. Етап негайного реагування завершився, і тепер провідні експерти обговорюють питання про те, як саме системи вищої освіти мали відреагувати на кризу, наскільки вони стійкі та які уроки необхідно врахувати в майбутньому.
Нещодавно Міжнародний інститут планування освіти ЮНЕСКО (UNESCO International Institute for Educational Planning – IIEP-UNESCO) провів Стратегічну дискусію, на якій вищезазначені питання розглядались разом з її учасниками – Хіллідже Вант Ленд, генеральним секретарем Міжнародної асоціації університетів; Н. В. Варгезе, проректором Національного інституту планування та управління освітою Індії; а також Франциско Мармолехо, радником з питань освіти Катара та колишнім координатором вищої освіти у Світовому банку.
Експерти разом досліджували концепцію стійкості у вищій освіті під впливом кризи COVID-19. Погляди учасників дискусії підтвердили, що COVID-19 вразив більшість систем вищої освіти несподівано, що призвело до серйозних збоїв у навчанні та дослідженнях у всьому світі.
Пані Вант Ленд зазначила: “Серед проблем, спричинених COVID-19, ми побачили фінансову кризу, кризу участі, зростання нерівності, але, в той же час, ми також могли бачити, що університети брали активну участь у розробці рішень щодо подолання наслідків пандемії. “
За цей безпрецедентний час ЗВО довелося адаптуватися до того, що багато хто називає „новою нормою”. Учасники дискусій стверджували, що в умовах цифрового розриву та нерівності у доступі “нова норма” відрізняється як в країнах, так і в системах.
Пандемія найбільше вражає студентів із неблагополучних верств населення. Багато систем вищої освіти все ще страждають від наслідків пандемії, оскільки 40% студентів не мають доступу до дистанційної вищої освіти на міжнародному рівні, або через погану якість Інтернет-зв’язку, або через відсутність цифрової інфраструктури.
Криза виявила нестабільність систем вищої освіти, але вона також висвітлила численні можливості. На думку учасників дискусій, це важливі складові стійкості. Дійсно, дуже незначна кількість ЗВО вже мали певний потенціал для негайного реагування на впливи кризи – ці можливості потрібно було розвивати. ЗВО повинні були інвестувати значні кошти у розвиток цифрової інфраструктури, підготовку викладачів, обслуговування студентів та надійну ІТ-підтримку.
ЗВО застосували більш гнучкі методи проектування та надання контенту, що збільшило доступ до вищої освіти для багатьох студентів. Тепер більше учнів можуть скористатися відкритими можливостями навчання в Інтернеті. Учні, викладачі та дослідники частіше підключаються через ці платформи та знаходять нові способи взаємодії.
Що необхідно робити далі:
- По-перше, необхідні інновації для пошуку нових шляхів функціонування і розвитку провідних ЗВО у сучасній ситуації.
- По-друге, необхідна гнучкість у пошуку нових підходів до викладання, навчання, а також створення більш гнучких шляхів навчання учнів.
- Нарешті, інновацій та гнучкості можна досягти лише за умови співпраці між ЗВО. Це необхідно для формування довіри серед них та для створення діалогу між усіма зацікавленими сторонами для створення більш стійких систем вищої освіти.
Дуже важливо для закладів вищої освіти «співпрацювати та обмінюватися на інституційному, національному та міжнародному рівнях, щоб переконатися, що наше майбутнє ми будуємо разом».