Географічна диверсифікація набору іноземних студентів протягом останнього десятиліття стала інституційною проблемою, привертаючи увагу фахівців у галузі міжнародної освіти та політиків. Важливість цього питання у Великобританії посилюється скороченням на 40% кількості абітурієнтів з ЄС, які вступили на навчання у 2021-22 роках.
На рівні бакалаврату на ринку спостерігається відносно збалансована різноманітність.
Кількість британських ЗВО, які набирають половину своїх студентів з однієї країни, збільшилася, але на рівні бакалаврату помітно зменшилася залежність університетів від Китаю. У 2017-18 роках 56% ЗВО мали Китай як основного постачальника; у 2020-21 роках цей показник знизився до 49%. За той самий період Індія стала головним ринком для 11% ЗВО, порівняно з 0%.
Причини зменшення кількості студентів з Китаю є складними та неоднозначними – деякі з них, ймовірно, пов’язані з пандемією і переходом до онлайн-навчання. Студенти, які мали наміри подорожувати, не змогли цього зробити і були змушені продовжити навчання, не виїжджаючи з рідної країни.
У довгостроковій перспективі ми ще побачимо, чи є цей збій у системі міжнародної освіти випадковим явищем, чи частиною нової тенденції, можливо, пов’язаної з покращенням надання вищої освіти в країні походження.
На відміну від бакалаврських курсів, при наборі аспірантів більшість ЗВО (82%) значною мірою залежать від одного або двох ринків.
Іншим значним зрушенням в рекрутингу аспірантів є також зміна залежності від Китаю на залежність від Індії. Частка Китаю як основного постачальника знизилась з 55% ЗВО у 2017-18 роках до 35% у 2020-21 роках. Аналогічно, частка ЗВО, у яких більшість аспірантів є громадянами Індії, зросла з 15% у 2017-18 роках до 46% у 2020-21 роках.
Важливо, що одним з ключових факторів міжнародної мобільності студентів, особливо на рівні аспірантури, є очікування інтернаціоналізованого досвіду навчання в аудиторії, що складається зі студентів з багатьох різних країн.
Окрім ринків, при обговоренні диверсифікації слід також розглянути портфель набору міжнародних студентів у ЗВО – залежність від будь-якого каналу набору може бути настільки ж ризикованою, як і залежність від одного ринку. Пандемія могла непропорційно вплинути на попит з боку студентів з обмеженими фінансовими можливостями, наприклад, тих, хто навчається за кордоном.
Джерело фінансування оплати за навчання особливо актуальне для аспірантів: звіт UUKi “Глобальний попит на аспірантуру у Великобританії” демонструє зростаючу залежність від студентів, які навчаються за рахунок самофінансування. Це не може приваблювати таких аспірантів, яких Великобританія залучала в минулому, багато з яких фінансувалися за рахунок бюджету.
Ефективна диверсифікація іноземних студентів повинна розглядатися разом з міркуваннями про добробут студентів, їхній досвід і результати навчання, стійке зростання кількості студентів і стабільність портфеля набору іноземних студентів (з точки зору того, які тренди працюють добре, а які не зовсім).