У вересні 2021 р. в Аддіс-Абебі, Ефіопія, відбулась віртуальна 19-та Міжнародна конференція на тему “Вища освіта в Африці та її внесок у самостійність”, на якій експерти радили африканським ЗВО не копіювати концепції інтернаціоналізації країн з високим рівнем доходу, а спиратися на свої історичні, культурні, соціальні і географічні переваги.
На конференції обговорювались три підтеми, а саме: «Технології та їх вплив на доступ, рівність та якість»; «Інтернаціоналізація вищої освіти, її переваги і наслідки»; та «Приватна вища освіта в Африці – відповідь на виклики розвитку».
Професор Ганс де Віт, всесвітньо відомий експерт з Центру міжнародної вищої освіти при Бостонському коледжі в США у своїй доповіді “Інтернаціоналізація у вищій освіті: складний шлях від західної програми до глобальної інклюзивної концепції” зазначив, що інтернаціоналізація – це західна парадигма, і пандемія, з одного боку, посилить інтернаціоналізацію через подальшу нерівність, але також може створити можливості для країн з низьким та середнім рівнем доходу розробляти власні моделі та підходи до інтернаціоналізації.
За думкою Де Віта у наступне десятиліття, після COVID-19, ми, ймовірно, побачимо повернення до більш кооперативного та менш орієнтованого на ринок підходу до інтернаціоналізації – шлях, яким підуть ЗВО, що скористаються перевагами, отриманими під час пандемії, реалізуючи глобальне навчання для всіх, користуючись досвідом дистанційного навчання, не замінюючи очне навчання на навчання онлайн, а інтегруючи їх.
Елен Хейзелкорн, почесний професор Дублінського технологічного інституту, Ірландія, сказала про переваги інтернаціоналізації та виклики глобальних рейтингів. Вища освіта відіграє життєво важливу роль у розвитку людського потенціалу та розвитку капіталу, і те, як працюють університети, залежить від їх зацікавленості та важливості вирішуваних питань.
Бути частиною міжнародної вищої освіти та глобальної науки є надзвичайно важливим. Але досягнення цих цілей вимагає збалансованого підходу. Без нескінченних ресурсів покращити рейтинг практично неможливо.
Елен Хейзелкорн порадила орієнтуватись на системи світового рівня, а не на університети світового рівня. ЗВО повинні не використовувати глобальні рейтинги як показники якості, а використовувати їх для зміни своєї національної політики чи інституційної місії або пріоритетів.
Стратегії інтернаціоналізації повинні бути міцно вбудовані в контекст і політику країни, а установи повинні використовувати рейтинги лише як частину загальних систем забезпечення якості, оцінки чи порівняльного аналізу, а ніколи не як окремий інструмент оцінки.